Оптові ринки сільськогосподарської продукції

Роль торгових ринків у формуванні економіки

Оптові ринки сільгосппродукції (ОРСП) поширені в багатьох країнах світу. Кілька з них останнім часом з'явилися і у нас. З давніх-давен комусь потрібно було продати надлишок виробленої продукції, а кому-то придбати. Основним місцем, де робився такий обмін, вважалися ярмарки (згадаємо знаменитий Сорочинський). Вони зіграли значну роль в розвитку всіх народів, адже на них виставлялося величезна кількість привізного товару, вони супроводжувалися різними розважальними заходами, обміном новинами, доходи від них йшли на розвиток міст, особливо тих, які перебували на головних торгових шляхах.

На жаль, такий спосіб мав відразу кілька недоліків. По-перше, ярмарки бували не кожен день, та ще носили сезонний характер. Товар, який сподобався конкретного виробника не завжди можна було придбати, навіть якщо у того його в надлишку - просто не вийшло приїхати і все. По-друге, добиратися на базар не завжди можливо, навіть з розвитком авіа- і залізничного транспорту, іноді простіше робити доставку на місцеві ринки. І по-третє, умови для зберігання швидкопсувних продуктів на багатьох ярмарках і базарах далекі від ідеальних, і контроль продукції зводиться до довіри на слово.

В результаті ще в 12 столітті стали з'являтися гостинні двори і лавки, як і стан купців. Наявність гостинного двору було бажаним для будь-якого міста, оскільки давало можливість купувати потрібні товари, які не вироблялися в околицях. Ну, а лавки будували представники тих чи інших ремісників, зазвичай на місці виробництва виробів, причому лавки будувалися і в селах, де як раз і продавалася вирощена тут же рослинна продукція.

Поступово на сільські торжки стали з'їжджатися селяни і ремісники навколишніх сіл, з міст - ремісники і торговці, які привозили і збували продукти, як свого ремесла, так і куплені оптом у великих купців. Уже з 15-16 століття базарна торгівля перетворилася в щоденну ринкову, а в невеликих селах - у вигляді невеликих торжков.

Торгові центри та магазини

Така торгівля зажадала оснащення її новими (хоч і примітивними) технічними засобами. Скажімо - лавами, щоб сидіти і продавати товари. Зі збільшенням товарів з'явилася потреба влаштовувати перед крамницею невеликий прилавок, на якому можна було б викладати товар, що продається. А для захисту від опадів - пристосування, щоб закривати їх.

Сьогодні це дуже нагадує нинішні намети. У минулих століттях вони робилися у вигляді куреня і дощатого навісу. Надалі на ринках стали будуватися стаціонарні (а не переносні) лавки, які мають дерев'яні стіни з колод. В одній зі стін влаштовувалося відкривне вікно, що служило при відкритті прилавком. На стінах лавки і над прилавком розвішували товари для показу.

Так, з розвитком науково-технічного прогресу з'являлися перші магазини з холодильним обладнанням, багатоярусними прилавками під різні види продукції, складськими приміщеннями.

На жаль, до 20 століття і така форма торгівлі виявилася не позбавлена ​​недоліків. Покупцям важко стало орієнтуватися в зростаючій масі крамниць з різноманітним і мінливим асортиментом товарів, одні товари стали губитися між іншими, і збут їх сповільнювався. А головне - в магазинах продавали товар з накруткою. І сьогодні цей недолік вдалося вирішити лише частково, відкривши великі торгові центри. Навіть при купівлі великої партії товару можна розраховувати лише на незначні знижки. До того ж інтереси торгової мережі і споживача на різних полюсах.

Будь-який торговий центр зацікавлений в овочах і фруктах, які лежкі і транспортабельні. А для споживачів головне - смак. І овочі з фруктами, у яких ніжна соковита м'якоть, не відрізняються ні лежкістю, ні транспортабельностью. До того ж в силу різних причин потрапити на полиці магазинів зможе продукція не будь-якого виробника. У пошуках рішення і прийшли до появи оптових ринків.

Міжнародний досвід

Головна перевага оптового ринку - встановлення прямих господарських зв'язків між продавцем і споживачем, що дозволяє уникнути націнки, характерною для торгової мережі. При цьому торгівля ведеться за певними правилами. Наприклад, такі ринки знаходяться під частковим або повним контролем держави або місцевого самоврядування (з відповідними доходами в казну), мають статус юридичної особи. У них передбачена можливість розміщення транспортних засобів усіх типів і розмірів. Для цього їх зазвичай будують в місцях великих транспортних шляхів або розв'язок, якщо ринок ще історично не виник на цьому місці.

Потрібно передбачити великі парковки, під'їзні шляхи, швидке вивантаження і завантаження товару. При цьому парковка повинна бути безкоштовна, без ускладнення руху на сусідніх вулицях. Не випадково, багато хто з них мають у своєму розпорядженні річкові або морські порти, аеропорти. На них повинні бути створені комфортні та безпечні умови ведення торгівлі.

Під комфортом розуміються наявність і оренда складів, холодильного обладнання, не кажучи вже про такі дрібниці, як безкоштовний душ для підприємців, бездоганна чистота, люб'язність і шанобливе ставлення з боку персоналу.

Справедливі ціни оренди і можливість укладення довгострокових договорів. Тобто кожен оператор, заходячи на ринок, не робить додаткових вкладень. Він приходить в готове приміщення і платить тільки за його оренду (сума якої невелика, може відрізнятися в залежності від розташування ринку). Можлива також оренда холодильних камер, площею 50, 150, 200 м2 і більше.

Деякі оптові ринки оснащені навіть митними терміналами, що дозволяє здійснювати зовнішньоекономічні торгові операції. Муніципальна влада повинна забезпечити підведення комунікацій для всіх потреб ринків.

Це проявляється у виділенні місця під будівництво ринку (якщо він знову ж таки не виник на ньому історично), стимулювати інвесторів і підприємців і т.д.

Взагалі, сьогодні оптові ринки є одним з основним елементом аграрної інфраструктури, головним ринковим інструментом в державі, що впливає на ціноутворення продукції, її якість, конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Підсумком їх розвитку стало створення міжнародної організації оптових ринків (WUWM). C падінням залізної завіси перші подібні ринки стали з'являтися і у нас.

Вітчизняні оптові ринки

З кінця 90-х нішу оптових ринків заповнили великі компанії, які спеціалізуються в оптовій торгівлі і логістиці. Першою зних стала мережа магазинів «METRO». На жаль, і її продукція виявилася не без недоліків - адже ціна в ній формується не на основі ціни дня, а встановлюється керівництвом і корпораціями, адже вона закуповує товари у великих виробників (а не середніх і дрібних).

В результаті ряд багатьох фермерів, які не можуть поставляти великі партії продукції кожен день і в будь-який час року, туди просто не потрапляє. Крім того, в періоди дефіциту цукру і гречки, прилавки в магазинах «METRO» також зяяли порожнечами. Ті ж ринки, які називали «оптовими», згідно з міжнародними стандартами, такими аж ніяк не були.

Така ситуація, природно, обумовлювала відставання країни і призвела до того, що в 2009 році був прийнятий Закон «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» №1561-VI від 25 червня 2009 г. А кільком днями раніше, в тому ж червні 2009 року Кабінет Міністрів України затвердив державну цільову програму створення оптових ринків сільгосппродукції, затвердженої постановою уряду №562 від 3 червня 2009 року. Вона передбачала до 2013-2015 років будівництво 25 оптових ринків. Під її реалізацію планувалося виділити 1,2 млрд. Гривень з бюджету.

Скептики відразу ж засумнівалися в можливості такого розмаху. За 4-7 років побудувати 25 ринків? При тому, що не можуть побудувати сучасного заводу з переробки сміття за 25? І багато в чому мали рацію. В рамках реалізації програми в 2009 році була проведена лише реорганізація Львівського ринку «Шувар». Назва походить від другої назви лепехи - болотяної трави. Оскільки ринок розташований на заболочуваних землях. А в 2011 створено ще 2 - «Столичний» у Києві та «Господар» ( «Хозяин») в Донецьку. У 2012 році почали будівництво ще 5 - в Одесі, Запоріжжі, Херсоні, Харкові та Чернігові. На ділі вдалося дообладнати ринок «Неочікуваний» (в с. Великі Копані) біля Херсона, який був і раніше. Другий з них - один з найбільш вдалих - в Маріуполі - «Азовський».

Це єдиний з оптових ринків України, який має митний термінал. На ньому можливо митне оформлення товарів у форматі «єдиного вікна», тобто в одному місці працюють представники санітарно-епідеміологічної, ветеринарно-фітосанітарної і радіологічної служби.

Позитивний момент і в тому, що неподалік розташований морський порт, і розташування ринку дозволяє здійснювати поставки і за кордон. На жаль, військовий стан обмежує ці плани. Куди сумніше доля ринків в Запоріжжі і Харкові. У Запоріжжі почали будівництво ринку під назвою «Січовий». У 2011 в терміновому порядку Запорізька міськрада відібрала 36 га родючої землі у комунального підприємства «Запоріжзеленгосп». Почалися роботи, а потім раптом завмерли. Після втечі з країни президента, на довгий час будівництво зупинилася.

Напередодні 2014 року на об'єкті раптом закипіла робота: з території вивезли недавно зведені склади, після чого зникла охорона. У березні 2014 року порушили справу про банкрутство ТОВ «Агробізнес Запоріжжя». ТОВ потім визнали банкрутом, а в жовтні 2015 року воно взагалі зникло з державного реєстру. Те ж стосується планів по будівництві оптового ринку «Лелека» в Харкові. На ділі харків'яни їздять за оптовими покупками на ринок «1 км». В цілому треба сказати - наявні оптові ринки вже відіграють значну роль в житті регіонів.

Тому хотілося б бачити куди більше їх кількість, адже потенціал країни в сільському господарстві високий, і життя просто змушує збільшити мережу оптових ринків відповідно до міжнародних стандартів.