Підгрунтове крапельне зрошення. ЗА і ПРОТИ (Частина 2)

Розглянувши основні особливості та переваги впровадження систем підгрунтового крапельного зрошення ми плавно переходимо до їх недоліків. Адже для повної картини нам потрібно враховувати всі "підводні" камені. Поїхали!

1) Вищі витрати на закладку системи зрошення і підтримання її функціонування.

2) Ризики пошкодження зрошувальної системи грунтовими шкідниками вище.

3) Контроль за зволоженням ґрунту ускладнюється, оскільки потрібно специфічне дороге устаткування для точного контролю вологості грунту, візуальний контроль практично неможливий або вкрай обмежений.

4) Необхідність більш ретельного розрахунку робочого тиску, параметрів гідромодуля системи, підбору крапельної трубки, фурнітури, установки точного водомірного обладнання і добротної фільтростанції, передбачення скидних трубопроводів для зливу зайвої води і її відведення з поля для уникнення негативного ефекту системи зрошення на структуру грунту, її гранулометричний склад, запобігання вимиванню внутрігрунтових пустот і каналів, а також утворення зон перезволоження і недозволоження (фото 4).

5) Необхідна наявність дорогих сільськогосподарських машин і агрегатів для монтажу системи (фото 5). Потрібна спеціальна підготовка поля під закладання й експлуатацію системи, що накладає свої обмеження на використовувану техніку і технології обробітку грунту.

6) Необхідно ретельно вивчити фізико-хімічні властивості грунту поля і його механічні властивості, а також гранулометричний склад, оскільки всі ці параметри істотно впливають на стратегію і тактику підгрунтового зрошення, в першу чергу, на вибір робочого тиску системи, розташування трубопроводів і їх технічні характеристики, глибину закладки й особливості експлуатації (фото 6).

6) Можливо порушення нормального розвитку кореневої системи рослин, підвищення ризику специфічних захворювань кореневої системи рослин.

7) Складнощі в побудові посівоборотного чергування культур.

8) Відсутня можливість регулювання мікроклімату приземного шару повітря, що негативно позначається в періоди повітряної посухи.

9) Необхідність ретельного моніторингу якості поливної води по ряду фізико-хімічних параметрів: мінералізація, вміст заліза, кальцію, магнію, сульфатів, гідрокарбонатів, бікарбонатів, жорсткість, рН, сухий залишок.

Вода, яка не відповідає вищезазначеним параметрам першого класу якості небажана для використання в системах підгрунтового зрошення. Крім того, не можна використовувати стічні й реутилізаційні води з відверто завищеними показниками бактеріальної мікрофлори.

Варто зазначити, що окремі господарства нехтують контролем якості використовуваної ними поливної води. Однак при такому підході можливе істотне зниження ефективності підгрунтового крапельного зрошення, збільшення витрат на експлуатацію системи та її ремонт, некоректне функціонування системи, значне погіршення водно-фізичних і хімічних властивостей грунту, пов'язані з процесами його вторинного засолення й осолонцювання, що з часом негативно позначиться на загальний рівень родючості грунту, меліоративному стані поля і, природній продуктивності вирощуваних культур.

10) Небезпека використання на ділянках з високим рівнем грунтових вод, оскільки ризик змикання капілярної облямівки останніх із зоною підгрунтового зволоження вкрай високий, що призведе до неминучого порушення гідрологічного режиму та здатне привести земельні угіддя в повну непридатність.

Підгрунтове зрошення тільки починає розвиватися в Україні. Нині площі, на яких практикується даний спосіб подачі води на поле, в нашій країні мізерні. Однак аграрна наука і виробництво не стоять на місці. «Все тече, все міняється» - говорив Геракліт. Хто знає, можливо всього за якихось п'ять-шість років, підгрунтове крапельне зрошення займе своє місце під сонцем і припаде до душі українським аграріям.

Лиховид Павло Володимирович, к. с.-г. н., старший науковий співробітник Інституту зрошуваного землеробства.

Фотографії надані Лавренко Сергієм Олеговичем, к. с.-г. н., доцентом Херсонського державного аграрного університету.